Мій Чоп

Чопський Вокзал

Вітаємо Вас на сайті «Мій ЧОП» • Шановні відвідувачі сайту ! • Рекомендуємо Вам також ознайомитись з ТОП- 30 попередніх публікацій в рубриці «НАЙКРАЩЕ» • Бажаємо приємного перебування на сайті «Мій ЧОП» •
Навігація
· Головна
· Найкраще
· Архів новин
· Особистий кабінет
· Голосування
· Випуски
Архів публікацій
22/04/2017
· Перший тур чемпіонату та першості Закарпатської області з футболу перенесено на
21/04/2017
· З початку цього тижня в Чопі запрацювала програма «Доступні ліки»
19/04/2017
· ФК «Локомотив-Чоп» розпочинає футбольну боротьбу першості Закарпаття вдома
16/04/2017
· Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
15/04/2017
· У переддень Великодня в Чопі знешкодили дві міни часів Другої Світової війни
20/03/2017
· На вихідних в Україні переводять годинники
11/03/2017
· Чи буде грати «Локомотив-Чоп» цьогоріч у чемпіонаті області з футболу?
· Чопський «ботанік» виростив вдома коноплі майже на мільйон гривень
10/03/2017
· Чи розірве чопська влада «водяний гордіїв вузол»? (Відео)
08/03/2017
· Коли звітуватимуться чопські депутати?

Старі статті
Пошук


Лічильники
бесплатный счетчик
Счетчик посещений сайта chop.in.ua

«Регіони» «еволюційно» здаються Тимошенко

Юлія Тимошенко впевнено і з прискоренням здобуває владу в Україні. Якщо темпи цього процесу не уповільняться в найближчі місяці, то не буде чудом, коли головне питання будь-якої політики у будь-якій державі – питання про владу – в Україні буде вирішене ще до президентських виборів. Ті лише формалізують ситуацію, яка на той час вже визначиться.

Опоненти Тимошенко мають обрати одне з двох: або зупиняти її якимось сильним нестандартним ходом, або сподіватися, що це зробить хтось інший. Обидва варіанти мають спільні риси, а саме: легко викласти на папері, дуже важко втілювати в життя.

Почнемо з другого варіанту, він простіший. Цим «кимось іншим» може бути лише електорат (Москва чи Вашингтон – не можуть), збурений кризою і (головне!) переконанням, що за неї має відповісти уряд Тимошенко. Це такий собі «еволюційний» шлях розвінчування Тимошенко.

Опозиції (як на мене, вже настав час називати опозиціонерами лише тих, хто – сам один чи гуртом – опонує прем’єр-міністру) треба буде лише щоденно пояснювати виборцям, хто «з’їв їхнє сало». Медіа-ресурсу для такої справи нібито ще вистачає.

Однак програшність такого шляху дуже і дуже ймовірна. По-перше, ним опозиція йде вже тривалий час (нинішній уряд працює більше року), а успіху нема – електорат масової нелюбові до Тимошенко не виявляє. Хоча і Президент, і Партія регіонів дуже старалися. По-друге, у полеміці про те, «хто з’їв», Тимошенко дасть фору кому завгодно, а надії, що за кілька місяців гострота кризи, яка в Україні ось-ось стане нестерпною для виборців, «поховає» уряд та її чільника, можуть легко не справдитися. І з огляду на згадану полемічну вправність команди прем’єра, і через непрогнозований характер пересічного українського обивателя, котрий ще невідомо на чий бік стане, коли криза розгуляється до краю. У такий момент він може з великою охотою сприйняти заклики «поскубти» олігархів, як от Фірташа, Ахметова, Коломойського...

Отже, «еволюція» опозиції не допоможе. А «революція»?

Насамперед, треба зазначити, що на сьогодні серед численної опозиції зосталася одна справді організована сила – Партія регіонів.

Президент уже втратив усі реальні можливості «революційних» кроків, інші (наприклад, Арсеній Яценюк) ще не мають таких можливостей (і чи матимуть взагалі – ще не зрозуміло).

Тож питання зводиться до одного: що може зробити Партія регіонів, аби зупинити Тимошенко на шляху до найвищої влади? Варіант «революції» «регіоналам» вже запропонований. Публічно його озвучив наближений до секретаріату Президента політолог Вадим Карасьов. Йдеться про те, щоб фракція ПР у Верховній Раді одностайно здала свої депутатські мандати. Тоді навіть Тимошенко не зможе завадити проведенню дострокових парламентських виборів.

Карасьов переконував «регіоналів», що комуністи не підтримають відставку уряду, а тому сподіватися на повалення Тимошенко в стінах парламенту – марна справа. А також розповів «регіоналам», що буде, якщо вони не здадуть мандати, тобто, не зроблять дострокові парламентські вибори (у формулюванні Карасьова – якщо «біло-блакитні» «програє 2009 рік»): це буде їх остаточна і безповоротня поразка, після якої в українській політиці вже не буде такого суб’єкту, як Партія регіонів.

До слів Карасьова можна було б додати ще й таку очевидну істину: дострокової зміни складу Верховної Ради однаково не уникнути.

Якщо Тимошенко стане президентом, то нові вибори до Верховної Ради будуть проведені практично негайно після здобуття нею цієї посади. Адже новому главі державі конче потрібна буде конституційна більшість – відомо для чого. І тоді результат Партії регіонів на цих виборах буде принципово гіршим ніж на останніх виборах чи на виборах, які можуть бути проведені ще за президентства Віктора Ющенка. Тобто й справді йдеться не лише про відставку уряду Тимошенко до президентських виборів, а й про політичне виживання Партії регіонів.

Однак сьогодні вже зрозуміло, що на «революцію» Партія регіонів не зважиться.

Відповідь Карасьову (тобто Секретаріату Президента) була така. Прес-служба партії поширила заяву депутата Олександра Попова: «Партія регіонів щомісяця може виносити питання про відставку уряду, і ми будемо це робити». Тобто планується крокування «еволюційним» шляхом. Рішення ухвалено – і це попри очевидну для самих «регіоналів» згубність такого шляху.

Є кілька причин, чому «регіонали» не віддадуть сьогодні свої мандати. Таку, наприклад, як небажання бути ініціатором непопулярних у народі дострокових виборів, слід визнати несуттєвою. Суттєвих дві. Перша: у Партії регіонів немає необхідної для такого кроку одностайності. Про різні центри партійного впливу, про приховані від людського ока внутріпартійні суперечності, про те, що Янукович, Ахметов, брати Клюєви й нарешті Бойко з Льовочкіним – це не одне й те саме, вже писано-переписано. Друга причина (як на мене, вона важливіша за першу): майбутнє політичне небуття Партії регіонів зовсім не означає також особистого небуття для геть усіх її нинішніх членів. Так, після президентської перемоги Тимошенко Партії регіонів як політичній організації буде погано, Віктору Януковичу як претенденту на найвищу державну посаду – дуже погано, ще двом – трьом політикам-бізнесменам – можливо, гірше, ніж Януковичу. А решті? Зрештою, що безальтернативно вимагає Юлія Володимирівна від опонентів? Лише одного: Президент у цій країні – я! Про все інше домовимося.

Тож нічого дивного, що очікувати від «регіоналів» одностайних різких кроків не доводиться. Щомісячні спроби відставити уряд через голосування в парламенті викличуть більше сміху навколополітичної публіки, ніж тривогу у Тимошенко. А тим часом член Партії регіонів Олександра Кужель приймає пропозицію очолити Держкомпідприємництва, за що їй погрожують виключенням з партійних лав, а Михайла Чечетова бютівець Андрій Портнов запрошує на будь-яку посаду в уряд (хоч би й очолити Фонд держмайна!). Хоча пропозиції Чечетову виглядають більше як жарт (точніше сказати – кураж Портнова), там міститься не лише жарт.

Крига скресла, «еволюційний» шлях боротьби з Тимошенко вже розріджує на вигляд стрункі лави борців, вириваючи з неї дезертирів-прагматиків.

Бо ж у політиці «еволюція» відбувається не зовсім так само, як у природі. Тут цей процес йде у два боки: змінюється не лише той, з ким борються, але й той, хто бореться. У хімії це називається, здається, явищем дифузії. Взаємопроникнення. Значна частина членів нинішньої Партії регіонів незабаром можуть стати з БЮТ одною політичною командою. Капітан у цієї команди вже є.

Юрій САНДУЛ, rus.4post.com.ua

Логін
Логін

Пароль

Не зареєструвались? Ви можете зробити це, натиснувши тут. Коли Ви зареєструєтеся, Ви отримаєте повний доступ до всіх розділів сайту.
опції

 Надрукувати цю сторінку Надрукувати цю сторінку

 
"«Регіони» «еволюційно» здаються Тимошенко " | Створити Акаунт | 0 Коментарі
Дякуємо за виявлений інтерес

 
Ви не можете відправити коментар анонімно, будьласка зареєтруйтесь.
Created by Mihanich 2008