ВАЛЕРІЙ САМАРДАК: Завдячуючи Георгію Кірпі наше місто отримало капітально відремонтований європейський центр
Валерію Володимировичу, останнім часом в нашу редакцію надходить велика кількість листів з подякою на вашу адресу. Багато мешканців міста знають Вас особисто, як активного громадянина та міського мецената, а особливо після останніх ваших благодійних акцій (святкування 75-річчя футбольного клубу «Локомотив», організаційно-спонсорської допомоги цьому ж футбольному клубу, організації святкування з ветеранами Дня залізничника, допомога малозабезпеченим родинам та військовим, які направлялися в зону АТО, розміщення біл-бордів з соціально-історичною тематикою), але багато мешканців міста цікавить, яке відношення ви маєте до залізниці.
По-перше. Я близько трьох років працював на залізничному транспорті в нашому місті Чоп. Після закінчення Львівського політехнічного інституту, мені прийшлося попрацювати близько двох років інженером, а рік головним інженером у механізованій дистанції МЧ-5 Львівської залізниці (в народі «Перевалка»). До речі, саме під час роботи в цій організації мав унікальну можливість тоді познайомитися із такою особистістю, як Георгій Кірпа.
По-друге. Мій покійний батько, все своє трудове життя пропрацював машиністом локомотивного депо «Чоп».
По-третє. Наше містечко Чоп завжди було містом залізничників, адже це вузлова станція, яка межує із двома сусідніми європейськими державами.
Валерію Володимировичу, оскільки ви згадали про колишнього міністра транспорту України, героя України Георгія Кірпу, щоб ви могли сказати про його господарювання.
Так дійсно, Георгій Миколайович був особистістю та справжнім господарем. Людина, яка завдячуючи своєму інтузіаму пройшла нелегкий життєвий шлях. Саме завдячуючи йому, наше місто отримало сучасний капітально відремонтований європейський центр та площу Європейську, відновлену та якісно оснащену залізничну вузлову лікарню і містечко для ветеранів залізниці. Після завершення цих проектів Георгій Кірпа був удостоєний звання «Почесний громадянин міста Чоп». До речі, у нашому місті є лише один почесний громадянин і це Георгій Миколайович Кірпа. На жаль, сьогодні залізниця не має таких можливостей щодо інвестування у соціальні сфери життя містян. З прикрістю ми можемо констатувати про закриття чи майже повний занепад окремих залізничних підрозділів, переведення їх у інші адміністративні райони області, а то і України. Болем наливається серце, коли спостерігаєш за майже розваленою будівлею колишнього гуртожитку по вул. Головній у центрі міста та інші приміщення залізниці, які можна використати на благо містян.
Валерію Володимировичу, в мережі Інтернет та на міських дошках оголошень уже оприлюднено Постанову НКРЕКП № 929 про підняття тарифів на водозабезпечення в Чопі з 1 лютого 2015 року. Прокоментуйте, будь ласка, це.
Так, дійсно в мережі Інтернет викладено офіційний лист Національної комісії про встановлення плати за водопостачання Державному територіально-галузевому об’єднанню «Львівська залізниця» в розмірі – 6,94 грн. за 1 куб. м (без ПДВ) або більше 8,33 грн. з урахуванням ПДВ. Це дуже величезна ціна, адже ВОДЧ-5, як структурний підрозділ Львівської залізниці подає нам технічну «латорицьку» воду.
Зрозуміло, що попередній тариф у 1,28 грн. для підприємства був збитковий, адже ціни на всі енергоносії та інші витратні матеріали значно зросли. Міська система водопостачання дуже зношена, в окремих місцях металеві труби знаходяться в землі понад 50 років. Дуже часто ми можемо бачити прориви цих труб в тій чи іншій частині міста та інколи цілими днями з них витікає вода, на яку підприємство затратило кошти, адже воду треба було закачати із річки Латориця, пропустити через очисні споруди та подати в місто для потреб споживачів. Не маючи фінансових можливостей залізничники дуже часто латають іржаві труби чопиками. Та й система очищення води на підприємстві є застарілою, і ми майже після кожних сильних дощових опадів спостерігаємо витікання з водяних кранів слабо очищеної закаламученої коричневої води.
До вирішення питання водопостачання у нашому місті треба підходити комплексно. Не радує той факт, що міська влада мовчить, немов би дійсно води набрала в рот. Адже, саме зараз необхідна тісна співпраця міської влади та залізничного підприємства. На жаль, свій водозабір у парку міська влада протягом 9 років так і не запустила. Чому? Відповідь тут напрошується одна, ніхто із керівництва міської влади цим питанням не займався професійно.
Валерію Володимировичу, багато мешканців міста цікавляться вашими планами на майбутнє.
Ну це ж секрет (сміється). Як і раніше я дальше буду продовжувати займатися громадською роботою та благодійністю. Протягом цього року планую провести декілька дитячих футбольних турнірів, займатимуся вивченням міських архівних документів та майже основною задачею для себе ставлю детальне вивчення та шляхи вирішення у майбутньому питання якісного міського питного водозабезпечення. Як бачимо, сьогодні проблем у нашому місті достатньо. Якщо підходити до їхнього вирішення виважено та по-господарськи, то через деякий час ми можемо знову відновити європейський вигляд та рівень життя нашого прекрасного містечка.
Але найголовніше, щоб в Україні запанував мир, адже нашій державі та й світові в цілому потрібен мир.
Дякуємо за надану можливість поспілкуватися з Вами та бажаємо успіхів у подальшій вашій діяльності.
