“Липовий” орден за неіснуючу артезіанську воду (Фотодокументи)

Про проблеми чопського міського водопостачання можна писати цілі романи або новели, а особливо з інформації отриманої останнім часом, яка виводить назовні все нові і нові факти бездіяльності та лицемірності міської влади.
Протягом останнього тижня мережу Інтернет збудоражило інформаційне повідомлення про те, що Чопський міський голова Цар Г.В. в недалекому 2007 році отримала державну нагороду«За заслуги ІІІ ступеня».

Що таке надзвичайно корисне зробила Галина Василівна для громади міста, щоб отримати державну нагороду, перебуваючи лише рік на посаді міського голови?
З відповіді на інформаційний запит отриманої з Адміністрації Президента України можна побачити, що за рік своєї діяльності міський голова зробила дуже багато, але якщо добре проаналізувати то лише чомусь на папері Нагородного листа.
Проаналізуємо виклад переліку «липових» звитяг та здобутків, нафантазованих та перерахованих у поданні до губернатора області.

Отже, пропрацювавши лише один рік на посаді міського голови, Галина Василівна, започаткувала «відкритість та прозорість роботи кожного кроку роботи місцевої влади».
Про яку відкритість влади можна говорити, коли до сьогоднішнього дня більшість публічної інформації приховується, підробляються тиражі міської газети «Чопський Вісник», перешиваються та підробляються рішення сесій чи виконкомів, міський голова та депутати не звітуються публічно. Майже виглядає парадоксальним коли окремі міські обранці грубо порушують чинне українське законодавство засекречують свої звіти і лише через суд міські активісти добиваються отримання окремої публічної інформації на свої запити. На офіційному сайті міської ради не оприлюднюються протоколи депутатських засідань чи засідань виконкомів, а для того щоб їх отримати необхідно платити кошти, а інколи оприлюднена інформація не відповідає дійсності. Ось вам і «відкритість та прозорість».

«Стоячи на позиції захисту конституційних прав та свобод громадян, малозабезпечених верств населення (зокрема ромів), по-материнськи чуйно, з душевною турботою, сприймає їхні проблеми». А насправді вона ніколи не вирішувала болючих міських проблем.
Чого лише варті проблеми, штучно створені міською владою із видачею довідок про склад сім`ї молодим матерям, вічне бездоріжжя та відсутність вуличного освітлення на окраїнах міста та відсутність навіть «технічної латорицької води» у місці компактного проживання ромів. «Чуйно, по-материнськи», Галина Василівна, систематично та зухвало порушує права та свободи громадян, про що свідчать чисельні подання та приписи міжрайонних прокурорів.

«Проведено реформування підприємства житлово-комунального господарства», але проведено так, що, ніхто жодних реформувань не помітив. Хто з нас бачив ту реформу? Натомість всі бачили, що тарифи на комунальні послуги в місті є незаконними.

Ну, і нарешті майже шедевр брехливості міської влади у наступних формулюваннях характеристики: «прокачано свердловини, закуплено артезіанські насоси, прокладено водогін від підземного водозабору до мережі постачання міста, в результаті проведеної роботи місто отримало чисту артезіанською воду в кількості 500 м³ на добу». Отже, виходить, що ми, уже більше семи років п’ємо чисту артезіанську воду з міського парку, а не «рідке латорицьке болото», яке тече кожен раз із водопровідних кранів після проливних опадів.
Закопавши у міському парку в 2007 році близько 1,2 мільйонів гривень міська влада по сьогоднішній день нічого не зробила, щоб вирішити болючу проблему міського водопостачання, тим паче, ніхто з міських урядовців навіть не знають суті самої проблеми та нею ніхто професійно роками не займається. Міське підприємство ЖКГ «Тиса» уже майже десяток років обкрадає містян включивши у попередні тарифи на водопостачання заробітну плату та інші послуги п’яти «мертвих душ» неіснуючої у місті насосно-фільтрувальної станції. За цей період часу із кишень містян вони незаконно витягли понад 800 тисяч гривень.

Ну і на останок, як стверджують працівники, які працювали в міській владі в 2007 році ніяких зборів трудового колективу в травні не було та й такої рекомендаційної характеристики вони ніколи не погоджували. Більш того, копія протоколу загальних зборів колективу Чопської міської ради, проведення яких є обов`язковою умовою для порушення клопотання про присвоєння державних нагород, відсутня у архіві Закарпатської обласної адміністрації, про що офіційно повідомлено міських активістів. Враховуючи, що в цей час головою Адміністрації Президента України був Балога В.І., то напевно такого клопотання від Закарпатської ОДА в Київ не подавалося.
Крім того, копію протоколу, так званих зборів колективу, Чопський міський голова напевно ховає, адже відмовилася надати її на інформаційний запит активістів. Заслуговує на увагу вказана у листі причина не надання копії вказаного протоколу: протокол, мовляв, відсутній у міськраді. Але у нагородному листі, поряд з підписом заступника міського голови та гербовою печаткою міської ради, начальник організаційного відділу Терещенко Б.Д. засвідчив, що такі збори нібито відбулися. Можливо збори колективу, які стали підставою для нагороди міського голови орденом «За заслуги» відбулися у настільки вузькому колі «любих друзів», що переважна більшість працівників міської ради та навіть окремі заступники міського голови не здогадувалися, що саме вони рекомендували Президенту України нагородити Галину Василівну нагородою за неіснуючу артезіанську питну воду, не проведену реформу ЖКГ, порушені права і свободи громадян, незаконні тарифи на комунальні послуги, приховану публічну інформацію та багато інших невидимих загадкових досягнень.

Тобто, обманним шляхом без публічного та відкритого обговорення та з «липовою» характеристикою з неіснуючою артезіанською водою та іншими невидимими для містян досягненнями було введено в оману Президента України і отримано державну нагороду.
Чому б, міському голові, не на словах, а ділі доказати правдивість ідей революції Гідності за які вона ніби боролась на Європейському Майдані в Києві, взяти та відмовитися від незаконно отриманої державної нагороди.
Тоді можна було б говорити про справедливість, а не цинізм сьогоднішньої влади.