Хто розв’яже гордіїв вузол чопського водопостачання ?
Серпень цього року видався найспекотнішим, майже за декілька минулих десятиліть. Підвищена теипература та відсутність будь-яких дощів знову «витягнули» на поверхню стару чопську проблему – відсутність води. Місто, розташоване у міжріччі двох великих водних артерій Закарпаття знову стало заложником старої комунальної проблеми.
У зв'язку із зменшенням рівня води у річці Латориця виникла проблема наповнюваності підземних водяних резервуарів ВОДЧ-5, в результаті чого місто опинилося у скрутних обставинах.
Залізничне підприємство, надавач послуг водопостачння ВОДЧ-5 прийняло рішення подавати воду містянам, почасово, по мірі наповнення резервуарів. Обміління Латориці зумовило зменшення швидкості течії, а це в свою чергу якість води. Зволожуюча субстанція, яка через невстановлені проміжки часу все-ж таки витікала із водопровідних кранів містян мала дуже специфічний запах. Така «технічна латорицька вода» була непридатною для використання у побутових цілях, тому мешканці міста знову опинилися у скрутній ситації наодинці.
Що ж робила міська влада в цій критичній струації ? Абсолютно нічого.
Стаття 24 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» зобов’язує органи місцевого самоврядування на випадок виникнення надзвичайних ситуацій природного характеруpу забезпечувати поставку фасованої питної води та води в ємностях для індивідуального і групового користування.
Чому міські чиновники проігнорували закон України? Питання залишається відкритим.
Тут можна навести у добрий приклад діяльність Берегівської міської влади, яка в такій же сутації почала розвозити питну вода у цистернах-термосах .
Як зазвичай, міські керманичі переклали вину на ВОДЧ-5, хоча за час свого одноосібного правління не виконали ні однієї обіцянки. Що стосується води, яку міська влада зобов’язувалася зробити у міському парку, можна уже ствердно говорити, що було закопано понад один мільйон двісті тисяч гривеь, з кожного жителя багатоповерхівок роками стягувалися незаонні тарифи за водопостачання, ордени за воду були отримані – а води, як не було так і немає.
Розуміючи таку ситуацю містяни самотужки вирішували свої водяні проблеми.
Хтось купляв фасовані бідони води, хтось привозив з інших населених пунктів Закарпаття, а хтось набирав її у жителів приватного сектору на подвір’ї яких ще залишилися водяні колодязі та криниці.
І ось, в кінці другої декади серпня температура трохи спала та випав довгожданний дощ, який напевно збільшить рівень води у Латориці та знову прнесе містянам іншу стару водяну проблему - тепер з кранів тектиме «жовта водяна субстанція».
Тепер нам, містянам, залишається лише надіятися, що нова міська влада, яка прийде після 25 жовтня цього року, нарешті розв'яже цей гордіїв вузол чопського водопостачання.
