Валерій САМАРДАК «Історія чопського водопостачання і його майбутнє. Фотодокументи»
Якщо запитати будь-якого мешканця нашого міста, яка, на його погляд, головна проблема в місті Чоп, то, напевно, всі без винятку дадуть однозначну відповідь, що це проблема з питною водою. І вони мають рацію.
Працюючи в архівах Закарпатської області протягом декількох останніх років, знайшов дуже цікаву інформацію. Перший водозабір на річці Латориця був збудований в кінці 19 століття!
Його головне призначення тоді було – це забезпечення водою технічних потреб залізниці. Але час йшов, село Чоп зростало та перетворилося в місто, залізниця розширювалася і станція Чоп поступово перетворилася в один з найбільших залізничних вузлів Радянського Союзу, де потреба води зростала уже в декілька разів, а особливо питної.
У 1958-1959 роках в північній частині нашого міста було пробурено 10 свердловин. Вони періодично здійснювали додаткову подачу води в центральну систему водопостачання. Після реконструкції НФС (насосно-фільтрувальної станції) і реконструкції станції підвищення тиску (це кінець 60-х років 20 століття) водопостачання в м. Чоп почало здійснюватися за такою схемою: водозабір на річці Латориця – НФС – підвищувальна станція (в районі так званої «Зотівки») - три магістральні вводи в місто (в районі МЧ-5; пішохідного залізничного мосту; залізничного переїзду біля районної лікарні).Місто в цей час споживало близько 110 тисяч м³ води в місяць.
На початку 80-х років проявилися перші ознаки недостатньої кількості води. Місто інтенсивно розбудовувалося, тому в багатоповерхових будинках вода на верхніх поверхах з’являлася лише в нічний час. Для покращення водопостачання центральної частини міста, а це багатоповерхові будинки, було прокладено додатковий водопровід під залізничним полотном (від нафтобази до вул. Головної), але це достатнього ефекту не дало, тиск у водопроводі був всього 0,8-1,2 атмосфери. Стало зрозуміло, що місту потрібно комплексно вирішувати питання питного забезпечення.
На початку 90-х років керівництво нашого міста, завдячуючи тісній та дружній співпраці з керівниками міст Захонь та Кішварда, мали можливість вивчити систему водопостачання та очищення води в цих містах. У цей же час на прохання Чопської міської ради інститут «Геолог» провів техніко-економічний розрахунок буріння свердловин. Ці розрахунки показали, що для забезпечення міста питною водою необхідно пробурити 10 свердловин на глибину 160-165 метрів (тобто до третього водоносного шару). А враховуючи, що на цій глибині у воді присутня велика кількість заліза, то було запропоновано використовувати цеолітові фільтри з попереднім додаванням кисню для зв’язування заліза.
Цю ініціативу Чопської міської ради підтримав начальник Львівської залізниці Кірпа Г.М., який взяв на себе фінансування буріння семи свердловин і будівництво другої черги очисних споруд. Будівництво фільтрувальної станції та трьох інших свердловин взяло на себе місто. У кінці 90-х років за рахунок коштів залізниці було пробурено дві свердловини, розпочалися будівельні роботи на очисних спорудах. За рахунок бюджетних коштів міста в міському парку також було пробурено три свердловини, змонтовані цеолітові фільтри та встановлено три водонапірні башти. Одна з свердловин уже була прокачана компресором та розпочалися пуско-налаштувальні роботи. За результатами аналізу якості води обласна СЕС встановила, що вода відповідає ГОСТУ- «питна вода». Багато мешканців міста ще пам’ятають той час, коли можна було прийти в міський парк та набрати чисту питну воду!
Але час невпинно йшов, змінилося керівництво міста і питна вода в парку зникла. Насосно-фільтрувальну станцію в міському парку розікрали та знищили та й не зрозуміло для чого було пробурено ще три свердловини під дамбою (до речі, на глибину близько 40 метрів). Сьогодні три окремі будки, які вже майже розсипаються, нагадують про вкладені величезні фінанси в ці свердловини.
Питної води немає, а проблеми залишилися.
На сьогодні технологічні системи водозабору та очищення води з річки Латориця фізично та морально зношені і тим самим не забезпечують води в міський водогін згідно з стандартом щодо питної води. Також існуючий водозабір не в змозі забезпечити необхідний об’єм води для сьогоднішніх міських потреб. До цього всього додаються великі втрати води при її транспортуванні до споживачів (так звані «прориви») через повну або часткову фізичну зношеність міських мереж. Проблема є, її потрібно вирішувати.
Зрозумівши, що останні п’ять років міська влада не хоче вирішувати цю проблему, я вирішив залучити до вивчення цього питання одну з досить відомих та потужних організацій України, яка використовує новітні технології з очищення глибинної води. Зробивши повний аналіз ситуації з водопостачання, вони розробили попередній професійний техніко-економічний розрахунок модернізації системи водопостачання в місті та спланували шляхи вирішення цієї проблеми.
До речі, сьогодні уже є декілька інших цікавих проектів із вирішення цієї проблеми міського водопостачання.
Можу з впевненістю сказати, що за сприянням потужного інвестора уже є попередні домовленості щодо залучення іноземних інвестицій для вирішення цієї болючої чопської проблеми.
Я впевнений, що проблему з питним водопостачанням в місті ми скоро вирішимо. Дуже велике сподівання покладаю на місцеві вибори, бо тільки з новими депутатами та новим технічно грамотним міським головою ми будемо мати постійно чисту питну воду.
У нас все вийде! Дорогу здолає той, хто ніколи не оглядається назад, а постійно рухається вперед.
