Без сумніву, головним порушником спокою в минулому році був, безумовно, Віктор Андрійович Ющенко. Не сам, зрозуміло (а що він сам може?), а зі своїм Секретаріатом.
Отже сьогодні саме час пригадати про нашого президента. Тим паче, що в наступному річному огляді ми, можливо, говоритимемо про нього або добре, або ніяк.
"Я вам пишу, чего же боле.."
Протягом року Віктор Ющенко явно демонстрував всій країні і світу свою неадекватність. То ввів моду на епістолярне спілкування між Секретаріатом президента і прем'єр-міністром. Та не просто за допомогою листів, а відкритих листів і телеграм через прес-службу. При цьому часто від імені президента говорив або глава його Секретаріату, або звичайні чиновники, що, за великим рахунком, є перевищенням повноважень держслужбовцями.
З першого дня роботи уряду від коаліції БЮТ+"НУ-НС" Віктор Ющенко намагався заважати виконавчій гілці влади. Та і було через що хвилюватися, адже за підсумками виборів-2007 Банкова планувала створити інший формат коаліції – ПР+"НУ-НС", що не приховували ні в Партії регіонів, ні в найближчому оточенні президента.
Так, ще в січні 2008-го Віктор Балога стверджував, що саме такий формат коаліції був би життєздатнішим. Але – голосів не вистачило. Довелося погодитися на союз із БЮТ і прем'єрство Тимошенко.
Розуміючи, що уряд повинен активно співпрацювати з керівництвом регіонів, президент своїм указом заборонив губернаторам приїжджати до Києва по виклику прем'єра без особистого дозволу глави президентського Секретаріату.
Таким чином, кожний регіон жив сам по собі, не звітуючи перед Кабміном і не виконуючи розпорядження уряду. Губернатори настільки були залякані, що регулярно ігнорували запрошення прем'єра, посилаючись на заборону Банкової. Можна стверджувати, що цим кроком Віктор Ющенко зробив значний внесок в економічну кризу, яка настала пізніше.
Чого тільки не робив глава держави, як тільки не провокував Кабмін. Навіть губернаторів знімав-призначав без відповідного узгодження з урядом. Наприклад, губернатором Львівської області був призначений бізнесмен Кміть, який одразу ж став "приватизовувати" профільні для свого бізнесу підприємства. Хоча розумніше було б саме в цьому регіоні поставити губернатора від БЮТ – як абсолютного переможця виборів.
Цікава і доля екс-губернатора Львівщини – пан Олійник став представником президента у ВР і засвітився в корупційному скандалі з суддею Зваричем, який одержував хабарі у присутності представника президента.
Останнім часом так багато говорять про суддю Зварича, що і згадувати про нього не хочеться. І не будемо. А нагадаємо про іншого корупціонера, ще ближчого до "тіла", ніж суддя Зварич. Так-так, саме він, Михайло Гончар – екс-сват Віктора Ющенка, директор Департаменту контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також співзасновник фірми "Трипілля", яка є власністю брата президента Петра Ющенка.
Пан Гончар був затриманий під час отримання хабара в 20 тисяч доларів, а при обшуку на троєщинській квартирі (насмішили – така людина, і в спальному районі) скромного держслужбовця було виявлено ще 400 тисяч. Теж доларів. Але враховуючи його становище (все-таки родич, хоч і екс-), він був відпущений на свободу під скромну заставу у розмірі 70 тис. грн. Тобто навіть менше, ніж хабар, за який його затримали. А справа згодом дуже тихо і обережно... загубилася.
Ні, не подумайте – ніякого натяку на Віктора Андрійовича. Ці ж руки, як відомо... Ну так, як запитав один із українців: "Чи полягає унікальний акцепт рук, які нічого не крали, в тому, що вони нічого не зробили?"...
...Нагадаємо і одну з головних фраз року: "Балога – це я!". Це коли депутати-"нунсівці" попросили поставити на місце дуже наглого секретаря, Віктор Андрійович таким чином заборонив навіть критикувати своє друге Я.
Але будемо справедливі – іноді діставалося від президента і самому Віктору Івановичу. Ні, ми не натякаємо на розрив президента і його секретаря, в результаті якого навіть з'явився указ про відставку Балоги (так, втім, і не опублікований). Ледь чи не єдиний раз Віктор Ющенко дозволив собі не дуже схвально відізватися про пана Балогу, сказавши, що той всього лише "сантехнік", на заяву якого порядні люди увагу звертати не повинні.
"Друге Я" або "Сантехнік"?
Віктор Іванович, треба сказати, взагалі феномен. Скромна посада президентського секретаря – а стільки повноважень. Дмитро Табачник, який примудрився в 1994-му замкнути особисто на собі вирішення більшості державних питань, знаходячись на посаді глави адміністрації президента Кучми, тихо обридався, дивлячись на діяльність Балоги.
Якщо чесно, поклавши руку на серце, – хто такий Віктор Ющенко? Так, просто президент. Але – при всемогутньому секретарі. Ну, що ж – так часто буває. Але обирав народ президента, а не його секретаря.
Балога... Балога – це цілий пласт. Про цю людину можна писати багато – і навіть безкінечно. Один із наших авторів якось спробував створити "життєпис Віктора Балоги", але зупинився на 5-й частині. Чи стало бридко далі копатися, чи дослухався до "привіту" з Банкової – дуже, треба сказати, неприємного.
Але щоб розуміти, хто керує сьогодні державою, рекомендуємо все ж таки ознайомитися з основними віхами біографії Віктора Івановича.
Тут і початок "діяльності" у складі злочинного угруповання місцевого авторитету, якого благополучно вбили, і факти розкрадання державних коштів, і два десятки кримінальних справ, відкриті, звичайно ж, по факту, а не проти, але все ж таки. І контрабанда. І завезення в Україну знаменитого преміксу, якого держава досі не може позбавитися, і продаж дозволів на вирубку лісу, що спричинює регулярні повені...
Час від часу Віктор Іванович, за старою закарпатською звичкою, показує "зубки". Так, він цілком відкрито погрожував смертю високопоставленому чиновнику, якщо той зважиться виконати постанову Кабінету Міністрів.
Тут навіть Януковича з Ахметовим поряд зі "справжнім хлопцем" поставити складно. Чи знає усе це Віктор Ющенко? Безумовно. У тому ж "життєписі" розповідається про "міцну чоловічу дружбу" двох політиків ще з кінця 90-х. Говорять і про деякі достатньо пікантні обставини, якими Віктор Іванович утримує в узді Віктора Андрійовича, але ми в подібну "жовтизну" не віримо, а тому і озвучувати не хочемо.
Так із якої ж причини Віктор Ющенко, який "здав" практично всіх своїх старих соратників, продовжує тримати біля себе Віктора Балогу? Уже всі – і вороги, і друзі – зрозуміли, що поради головного секретаря країни ведуть виключно до руйнування рейтингу президента і грають на пониження. Але, з іншого боку, саме він дає можливість Віктору Андрійовичу відчувати себе комфортно. Хай там, внизу, плебс і чернь не розуміють його величі, але тут, нагорі, він одержує саме ту інформацію, яку хоче чути.
Саме тут він відчуває свою винятковість і богообраність. Свою велич. Свою могутність. Свою справедливість. Хай це всього лише гра з боку його оточення, але людське життя дуже коротке, щоб відмовитися від подібного задоволення. Чим і займається Віктор Іванович, геніально граючи на "комплексах" Віктора Андрійовича...
Уже на початку року народ став відверто говорити президенту, що про нього думає. Так, в Білій Церкві під скандування "Ющенко, геть!" президент вимушений був ретируватися. Це було, мабуть, перше публічне висловлення народного незадоволення "месією".
Сам ж Ющенко все більше і більше опускався, оточуючи себе підспівувачами. Депутати різних фракцій неодноразово вимагали порушити кримінальну справу проти Балоги, але хто ж кусатиме руку, яка його годує? Додамо, що навіть депутати балогінської частини "НУ-НС" не приховували, що їхніми діями по розвалу коаліції і усілякими гидотами керує особисто Балога.
Та і Верховна Рада декілька разів просила президента звільнити Балогу. Але відповіді так і не дочекалася. Тому що не можна звільнити своє друге я.
Тим часом, пан Балога регулярно підставляв президента. То з незаконними указами, то з листами і заявами, то взагалі запропонував "ворогу народу" (це його потім так назвали) Медведчуку посаду секретаря РНБО.
Регулярно підставляла Віктора Ющенка і прес-служба. То, розумієш, плутанина з указами – номерами і датами. Але тут взагалі незрозуміло – номери указів змінюються прямо на сайті, текст усередині указів теж піддається "коректуванню". Тобто виникає питання – президент перепідписав новий указ, вносячи в нього зміни, або це все робили технічні працівники?
Питання серйозне – якщо втручання (у тому числі і зміни номера і дати) відбувалося без президента, то має місце як мінімум службова халатність, якщо не злочин. А публікація малозрозумілих текстів, які зникають через декілька годин після появи?..
Ну, в прес-службі хлопці сидять, мабуть, із хорошим почуттям гумору. Приймають, наприклад, депутати якийсь закон, а на сайті президента вже вітання висить – спасибі, що правильно проголосували. Ні, ну серйозно – такий факт був зафіксований, коли вітальна телеграма Віктора Ющенка з'явилася до (!) голосування з питання. Мовляв, вірною дорогою йдете, товариші. І не зрозумієш – або дійсно месія, або фальсифікатор...
Надо сказать, что Виктор Андреевич боролся с премьером не только в силу своих личных комплексов, но и отстаивая экономические интересы своего клана и спонсоров. Достаточно напомнить о нашумевшем "деле Vanco" – команда Виктора Ющенко передала права на разработку месторождений украинского черноморского шельфа (а это 30 % всех энергетических запасов Украины) малоизвестной компании.
Впоследствии выяснилось, что за ней стоит г-н Ахметов. Правительство издавало несколько решений об отмене передачи шельфа компании, однако президент своими указами регулярно отменял постановления правительства. Убеждая при этом толпу, что "эти руки ничего не крали", а сам он не лоббирует интересы Vanco , а просто… "заботится".
Президентское СНБО приказало правительству вернуть шельф компании Vanco, однако правительство оказалось это сделать. Более того, на основании ряда материалов первый вице-премьер-министр Александр Турчинов был вынужден сделать печальный вывод: "Президент крышует коррупционные схемы".
Но даже после того, как премьер-министр Юлия Тимошенко обнародовала имена владельцев компании, Виктор Ющенко заявил, что будет отстаивать позицию по Vanco до последней капли крови. При этом даже СНБО вынужден был признать, что за Vanco стоит Ахметов, продемонстрировав, что президент не совсем искренен, убеждая общество, что поддерживает "американские инвестиции". Скорее – донецкие…
…Посчитал г-н президент, что ему можно не выполнять ряд своих обязанностей. Например, выступать перед парламентом с ежегодным посланием. В течение четырех месяцев переносил он свой отчет перед парламентом, и, в конечном итоге, просто… опубликовал послание в газете, объявив, что свой долг выполнил.
В общем, если вспоминать о всех "шалостях" Виктора Андреевича, то хватило бы на несколько статей. Так что просто поверьте на слово или перелистайте наш архив – именно наш сегодняшний главный персонаж претендует на титул "пакостник года".
Сначала нам казалось, что неадекватность поведения Виктора Ющенко подтверждает расхожую версию 2005-го года о том, что американцы заменили кандидата в президенты двойником. Отсюда и отравление, и большие изменения, порой до неузнаваемости,. Но после случайных откровений лечащего врача Виктора Андреевича стало понятно – страной управляет глубоко больной человек, который не контролирует себя.
Любой специалист знает, что человеку необходимо восстановиться после анестезии. И каждая анестезия – это вред организму, прежде всего мозгу и нервной системе. А Виктор Ющенко за 2005-2207 гг. перенес… 24 операции под общим наркозом. Так что вспышки гнева, неадекватное поведение и прочее и прочее – легко объяснимы. Осталось понять, что делает во главе государства подобная фигура. И куда она может завести страну…
А обильное награждение "секретными указами" всколыхнуло отечественный политикум – если в таких объемах награждаются военнослужащие и назначаются новые генералы, то именно армия является той опорой, на которую надеется власть.
"Хоботов, это мелко!"
Ну и никак нельзя обойти вниманием осеннюю поездку президента в США. Вернее – две поездки в течение недели!
Это как раз из той оперы, что лучше бы сидел на завалинке, и не чирикал. Мало того, что на встрече с руководством "вашингтонского обкома" в присутствии журналистов объявил о своем супервысоком рейтинге, достигающем (внимание!) 11 %, так еще и нагадил Украине на несколько лет вперед. Т.е. по поводу рейтинга и журналисты, и политики откровенно посмеялись, а несколько позже обнародовали свои, т.е. не украинские, а американские, данные – 4 % и ни голосом больше. Вернее, остальное – в пределах статистической ошибки.
А вот участие в предвыборной кампании Маккейна – это уже диагноз. Напомним, "демократ" Ющенко встретился с кандидатом от Республиканской партии и даже принял участие в его предвыборной кампании. А с кандидатом-демократом Обамой встречаться отказался. То ли побоялся, что ему объяснят, что такое демократия, то ли негров не любит, то ли такой приказ исполнял.
А Обама неожиданно президентом стал. И на Виктора Андреевича не очень теперь с большой любовью смотрит.
…Вспомнился еще один мелкий эпизод, который отнюдь не претендовал даже на вхождение в рейтинг "событие года", но лишний раз демонстрировал всю мелочность президента. Помните, когда Юлия Тимошенко пыталась вылететь на газовые переговоры в Москву, Виктор Ющенко попросту отобрал у нее самолет и полетел сажать калину? А ты, говорит, добирайся на перекладных. Окружение президента утверждало, что самолет главы государства неожиданно поломался, а калина, ясное дело, важнее газа, вот и пришлось экспроприировать летательное средство. Потом, правда, версию эту опровергли даже специалисты из Минтранса – самолет оказался исправным, а президент намеренно пытался сорвать поездку премьера в Москву.
Т.е. – ничего удивительного. Если бы не одна фраза премьера России Владимира Путина: "Мазурик какой-то утащил самолет". При этом имена не назывались, г-н Путин впоследствии даже сказал, что не имел в виду конкретного человека, но "погоняло" основательно (и вполне заслуженно) приклеилось именно к Виктору Андреевичу.
Самое интересное, что Банковая вполне серьезно обвинила Юлию Тимошенко чуть ил не в оскорблении президента – надо было, говорят, наброситься на Путина и вырвать ему клок волос за подобные высказывания. На что глава украинского правительства вполне резонно заметила, что не поняла, о чем идет речь, т.к. подобным сленгом не владеет…
Отметим, что это мы еще не вспоминали роль президента во многих скандалах, в том числе и международных, о кризисе, о коррупции в высших эшелонах власти. Об этом, равно как и о выводах комиссии по продаже оружия, мы расскажем в следующей части.
Напомним только, что одним из самых популярных материалов минувшего года стала статья "Ющенко подтвердил, что не связывает свое будущее с Украиной". Одних только комментариев под статьей – более тысячи. Увы, но весь год Виктор Андреевич демонстрировал, что Украина для него – лишь один из этапов Большого пути, и в случае провала на президентских выборах, он покинет государство. Действительно – легализовать миллиарды внутри страны сложно. Да и золотовалютный запас Украины, как оказалось, находится… в США. Это выяснилось после начала кризиса, подтверждено специалистами Нацбанка, и ни разу не опровергнуто ни главой НБУ, ни самим президентом.
INTV
