“ХЛІБА І ВИДОВИЩ” ДЛЯ ЧОПІВЧАН (ФОТО)

З усього багаточисельного переліку державних свят, які набули офіційного статусу в нашій державі, безперечно, День Незалежності України вирізняється особливою урочистістю. Правда, у попередні роки подібні свята у нашому місті завжди відзначались помірковано, що називається по “можливостях”, без витрачання коштів з міського бюджету на ці потреби. Проте цього року мерія вирішила посвяткувати на широку ногу, і заодно, оголосила про відзначення у цей день 727-річчя Чопа.

Звичайно, оригінальним таке рішення не назвеш, річницю святкування Чопа можна було встановити на інший час, не обов'язково суміщаючи її з Днем Незалежності України. І на додачу мерія придумала ще одне свято — День добросусідства.
Спостерігаючи за “народними гуляннями” в Чопі з цієї нагоди, склалось двояке враження. Начебто організатори змогли показати, що вони непогані “орговики з проведення культмасових заходів”... З іншого боку, не покидало відчуття, що місцеві власті готові були “загуляти“ всіх чопівчан, лиш би ті на деякий час забули про негаразди у нашому місті і жили ілюзіями святкового благоденства. І ось тут, мимоволі згадав курс шкільної історії про правителів древніх римлян, які ще у ті далекі часи зрозуміли: народу потрібно «хліба і видовищ», щоб тримати його у покорі. З усього видно, що теперішня міська адміністрація добре знає про цей історичний факт і сьогодні вміло використовує його у своїй діяльності. Певна річ, що “хліба” від неї не дочекаєшся - вона його з’їсть сама, стосовно “видовищ”, так цього добра дає вдосталь, правда за наш рахунок. І не дивно, є в кого вчитися. Адже найвищі посадові особи держави для задоволення свого власного честолюбства вважають за правильне транжирити понад 70 мільйонів гривень на видовища увигляді військового параду. Певна річ, що ці кошти можна було б скерувати, наприклад, на допомогу постраждалим від паводку... І чиновники дрібнішого рангу, якщо вони “правильної політич-ної орієнтації” також влаштовують свої паради та гуляння, які в цій ситуації більше подібні на “пир во время чумы».
Не берусь стверджувати, наскільки змістовно мешканцям Чопа вдалось відпочити у цей великий для України день, але народу в епіцентрі святкування під час урочистої церемонії було маловато. Правда, в післяобідній час чопівчани почали підходити... З цього приводу один мій знайомий сказав, що спілкування з друзями на свіжому повітрі під холодне пиво і шашличок варті того, щоб вийти розважитись. Прикро тільки, що далеко не кожен мешканець Чопа міг себе пригостити святковим шашликом, оскільки ненароком під час їжі дізнавшись його ціну —16-18 гривень за сто грамів, можна було взагалі подавитись. Не повірите, але в Ужгороді цей продукт дешевший на 4-6 гривень. Напевне “шашличні» бізнесмени хоч у цей день могли подбати про людей, а не тільки про свої надприбутки. І, звичайно, організатори – міська влада - мали потурбуватись про доступність “святкових” цін для всіх мешканців Чопа. Попри це святкування в'яло продовжувались. Секретар міськради Оксана Фелдій щедро нагороджувала всіх, як вона стверджувала кращих чопівчан грамотами, а ведучий не переставав підігрівати апетит публіки до пива, котре запобігливі підприємці продавали на кожному квадратному метрі.

Під вечір площа Європейська стала заповнюватись молоддю в очікуванні салюту, який став апогеєм святкування. Після цього розпочались танці під мелодії київських “Чорнобривців” афри канського походження в українських шароварах і вишиванках. Судячи з одягу, гості з Африки і мер зі своєю челяддю були чи не єдиними “щирими українцями” на урочистостях. Не маю нічого проти африканських співучих талантів, але в День Незалежності України у наше місто можна було запросити українських ських виконавців, якщо вже мерія прагнула так “прогнутись”. Але думаю, що в цьому не було потреби. Хочеться також вірити, що послуги екзотичних артистів з Києва мер оплачувала з власної кишені, а не з міського бюджету. Проте, у це дуже важко повірити...

PS. Після завершення святкових заходів стало зрозуміло, що у Чопі за один день продано і випито піврічну норму пива, переважно молоддю. Отже, видовища для електорату відбулись, а “пир” для мерії вдався. Таке забувається не скоро. Шкода тільки, що на фоні святкового благоденства забули про шанованих ветеранів, пенсіонерів, які власне своєю працею і вибудовували фундамент незалежності України, а мерія навіть не здогадалась організувати їм святковий стіл. Та що тут вдієш – ситий голодному не вірить.