ПОЗОВНА ЗАЯВА

про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

01-15 грудня 2008 року в Незалежній громадсько-політичній газеті „Мій Чоп", № 12 надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «Нарешті, мер визнала свою помилку!» (надалі - стаття). Автор наведеної статті та редактор Незалежної громадсько-політичної газеті: „Мій Чоп" - Любка Андрій Степанович (надалі - автор). Засновник і видавепь Незалежної громадсько-політичної газети „Мій Чоп" - Кирик Василь Михайлович (надалі - видавець).

Очевидним фактом є те, що інформація наведена у статті безпосередньо стосується мене, як Чопського міського голови та побудована у формі безпідставних звинувачень щодо моєї професійної діяльності на посаді міського голови та всієї команди Чопської міської ради.

Підтвердженням цього також є, зокрема, наступні тези автора статті:
• у абзаці другому статті, дослівно: „З самого початку було зрозуміло, „що місцеві спеціалісти" не знають, що вони мають зробити, щоб ці кошти були витрачені з користю для міської громади. Варениця помилок розпочалася з того часу, як керівники мерії вирішили влаштувати у міському парку водозабір. Ну ніяк вони не могли знайти іншого місця."; • у третьому абзаці, дослівно: „Та виявляється, що для її покращення так і нічого не зроблено. Весь комплекс так званих заходів з покращення водопостачання обмежтеся тим, що у міському парку зроблено три додаткові водяні свердловини, закуплено три водяних насоси та збудовано для них три окремих приміщення. "; • у шостому абзаці, дослівно: „А тим часом не знаючи куди витратити кошти виділені Урядом міська влада в середині листопада успішно розпочала будівництво уже згаданої огорожі навколо міського парку. Звичайно це виглядає як нецільове використання державних коштів. Тут можна згадати ще й те що в 2006 році уже було виділено понад 260 тисяч гривень на реалізацію програми „Питна вода", які невідомо куди поділися".
Очевидно, що розповсюджена Відповідачами вищезазначена інформація про мене є негативною. Ст. 277 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію недостовірності поширюваної негативної інформації про фізичну особу, а саме: „Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного".

Крім цього автор статті використав заяву депутатської групи БЮТ в Чопській міській раді і безпідставно звинуватив мене у прийнятті корумпованих рішень та нецільовому використанні коштів з державного бюджету на будівництво підземного водозабору, зокрема, зазначає наступне:

• у сьомому абзаці, дослівно: „ Уже стало нормою, з подачі міського, голови приймати корумповані рішення в угоду наближених до неї бізнесменів, ігноруючи при цьому інтереси міської громади. Відчуваючи свою безкарність і підтримку з боку більшості депутатів міської ради, міський голова непродумано витрачає бюджетні кошти, фінансуючи безглузді і шкідливі для територіальної громади речі".

• у восьмому абзаці, дослівно: „Замість того, щоб економно і зважено витрачати ці кошти для покращення якості води, яка в нашому місті є шкідливою для вживання, міська голова взялася фінансувати встановлення бетонної огорожі в міському парку, яка обмежить вільний доступ до єдиного місця відпочинку мешканців Чопа ",

• у дев'ятому абзаці, дослівно: „Незважаючи на ці очевидні речі, Галина Цар під виглядом огорожі водяних свердловин намагається вилучити із громадського користування землі міського парку площею понад два гектари. Зрозуміло, що вказана земельна ділянка є «ласим» шматком для багатьох, а тому не виключено, що з будівництвом огорожі розпочато процес «прихватизації» цієї землі".

Стверджую, що розповсюджена Відповідачами інформація с недостовірною, її поширення ганьбить мою честь, гідність та ділову репутацію. Вважаю, що поширення зазначеної інформації Відповідачами невизначеному колу осіб мали на меті опорочення моєї честі і гідності та ділової репутації.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» (п. 17) на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлений позов. Відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. Поширення негативних відомостей, та відомостей, які його ганьблять честь, гідність та ділову репутацію Чопського міського голови Цар Галини Василівни є стаття «Нарешті, мер визнала свою помилку!», опублікована в Незалежній громадсько-політичній газеті „Мій Чоп", № 12 від 01-15 грудня 2008 року.

Відповідно до ст. 21, 28, 32 Конституції України, ст. 272, 275, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про інформацію» я має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту цих прав можу звернутись із позовом до суду. Згідно зі ст. 269 Цивільного кодексу України, я не можу бути позбавлений цих прав або відмовитися від них.

Вітчизняною доктриною права, честь визначено як поняття моральної свідомості і категорією етики, що включає у себе моменти усвідомлення індивідом або організацією свого суспільного значення і визнання цього значення з боку суспільства (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. акад. Ю.С. Шемшученка, - К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.2 - С.401).

Гідність визначено як чинник моральної свідомості, в якому виражається уявлення про самоцінність особистості, її моральну рівність з усіма іншими, і що, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе і суспільства до нього (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. акад. Ю.С. Шемшученка, - К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.2 - С.401).

Ділову репутацію визначено як оцінку діяльності юридичної або фізичної особи, яка ґрунтується на висновках щодо ділових якостей та морального обличчя цих суб'єктів, дотримання ними вимог законодавства (законослухняність) і належного виконання договірних та інших зобов'язань перед діловими партнерами і споживачами. (Юридична енциклопедія. Інститут держави і права Національної академії наук України. За ред. акад. Ю.С. Шемшученка, - К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т.2 - С.211).

Застосовуючи обман, Відповідачі намагаються переконати значну кількість громадян в корисливих мотивах моєї діяльності, зокрема в тому, що я, начебто, в чомусь «винувата», „з подачі міського голови Галини Цар приймаються корумповані рішення в угоду наближених бізнесменів», „міський голова непродумано витрачає бюджетні кошти, фінансує безглузді і шкідливі для територіальної громади речі", „Галина Цар під виглядом огорожі водяних свердловин намагається вилучити із громадського користування землі міського парку площею понад два гектари", „розпочато процес „прихватизації" тощо. Стаття направлена на мене, як на чопського міського голову.

Поряд з цим Відповідачі намагаються створити враження для невизначеного кола осіб про начебто я маю відношення до корупційних діянь, маніпулювання і нецільового використання коштів, наданих у вигляді субвенції із державного бюджету для фінансування заходів з покращення водопостачання в м. Чоп. Нагадаю, що у правовій державі, якою має бути Україна, це є наслідком зміни морального ставлення суспільства до особи яку звинувачують в таких діяннях: з позитивного або нейтрального - на негативне.

Дії Відповідачів завдають шкоди моїй діловій репутації, оскільки справляють враження на територіальну громаду, переконуючи її в тому, що я чиню аморально, зневажаю закон, порушую присягу додержуватися Конституції і законів України. В той час, коли я і моя команда приклали багато зусиль для усунення помилок попереднього керівництва, для розвитку міста Чоп, нормального функціонування інституту місцевого самоврядування вищевказані усвідомлені і сплановані дії Відповідачів виглядають особливо цинічними.

Негативні наслідки, спричинені мені вищезазначеними діями Відповідачів, , збільшуються через наступні фактори:

По-перше, особливістю моєї ділової репутації є те, що я являюся публічним політиком, членом парті „Єдиний Центр", голова Чопської міської організації „Єдиний Центр". Гідність і ділова репутація мають дуже велике для мене значення як політика.

По-друге, я являюся головною посадовою особою територіальної громади м. Чоп. Для ефективного здійснення мною обов'язків Чопського міського голови я повинна бути прикладом для наслідування для своїх підлеглих, для членів виконавчого комітету, депутатів Чопської міської ради, а також своїх колег однопартійців. Тому, очевидно, що відомості наведенні та поширенні у статті щодо моральних, професійних якостей є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди моїй діловій репутації, в тому числі як керівника.

По-третє, український парламент і усі вищі органи влади в Україні зараз переживають період протистояння і політичної кризи, який висуває особливі вимоги до ділової репутації політиків і державних діячів та її суспільної оцінки - неухильного додержання принципів чинного законодавства, утримання від будь-яких дій, що можуть призвести до поглиблення чи продовження політичної кризи в державі. Поширена Відповідачами недостовірна інформація несправедливо та безпідставно звинувачує мене у вдаванні до саме деструктивних, корисливих, інших негативних дій.

Згідно ст. 32 Конституції України, ст. 277 Цивільного кодексу України, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», я маю право на спростування недостовірної інформації про себе і вилучення такої інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За ст. 41 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" редакції, засновники, видавці несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації зокрема є: поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи; інформація, яка використана для посягання на права і свободи людини, зловживання правами журналіста. Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.

До відповідальності за зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами інформаційних матеріалів, що порушують Закон, притягаються журналіст редакції, її редактор (головний редактор) або інші особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено.

Відповідно до ст. 47. Закон України "Про інформацію" Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Ігноруючи вищенаведені норми, Відповідачі використали друкований засіб масової інформації для поширення недостовірної, наклепницької інформації яка направлена на свідоме протиправне порушення моїх прав і свобод, посягає на мою честь, гідність, ділову репутацію.

Ст. 34 Конституції України визначає, що право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Гарантована законодавством України свобода професійної діяльності засобів масової інформації не є перепоною для реалізації мого права на притягнення до відповідальності Відповідачів, спростування поширеної ними, із використанням засобу масової інформації, вищезазначеної недостовірної, наклепницької інформації про Позивача, і видалення такої інформації у формі та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки у Відповідачів відповідно до статті 41, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відсутні підстави для звільнення їх від відповідальності за порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації.

Більше того, згідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність є підставою для припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

В результаті цілеспрямованих дій Відповідачів щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про мене шляхом і усвідомлювання при цьому ним наслідків своїх дій, що опорочили честь, гідність і ділову репутацію, мені було спричинено значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації як публічного політика і головної посадової особи територіальної громади, ускладнення подальшого активного громадсько-політичного життя, ускладнення стосунків із партією „Єдиний Центр", ускладнення и стосунків із виборцями, що негативно сприймають, нібито вчинені мною дії і поширену інформацію, про яку йдеться у зазначеній статті.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ст. 16, 23, 280 Цивільного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про інформацію» я маю право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої мені збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про мене і порушенням у такий спосіб мого права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, на їх недоторканність.

Відповідачами також порушене моє право на ім'я. Відповідно до ст. 294, 296 Цивільного кодексу України фізична особа має право на ім'я і тільки сама вона має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності. Допускається використання ім'я фізичної особи без її згоди тільки з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо).

Зважаючи на положення, викладені у Постанові Пленуму Верховного суду України № 7 від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», враховуючи однорідність позовних вимог, викладених у позовній заяві, я пред'являю даний позов одночасно до редакції Незалежної громадсько-політичної газети „Мій Чоп", засновника і видавця Незалежної громадсько-політичної газети „Мій Чоп" - Кирик В.М. та автора статті і редактора Незалежної громадсько-політичної газети „Мій Чоп" - Любка А.С., в результаті винних дій яких була надрукована і розповсюджена стаття «Нарешті, мер визнала свою помилку!» в Незалежній громадсько-політичній газеті „Мій Чоп", № 12.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. З, 8, 22, 28, 34, 55 Конституції України, ст. З, 15,16, 23, 270, 271, 273,275-278, 280, 294, 296, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. 46, 47, 48, 49 Закону України «Про інформацію», ст. З, 6, 37, 41 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст. 1, 3, 5, 6, 10, 11, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України,