ЗА ВОДУ ЧОПІВЧАНИ ПЛАТЯТЬ ДВІЧІ ?! (ФОТО)
Уже не один рік у нашому місті ведуться розмови про те, що питна вода в Чопі в силу природних обставин є шкідливою за своїм наповненням. Звісно, що вживаючи щоденно таку воду, здоров’я не прибавляється, а навпаки. Проте, СЕСовські чиновники відмовчуються і не кажуть правди про якість води у нашому місті.
Уже ніхто не приховує того факту, що у воду постійно добавляють таку субстанцію, як «хлорка». І, звичайно, ця хімічна сполука вбиває всі інфекції, що живуть у воді. Але знешкодивши інфекції, «хлорка» продовжує нищити на своєму шляху всі інші живі організми, наприклад, вашу печінку чи який-небудь другий рідний вам орган. Спочатку ви цього не відчуваєте, але через деякий час цей процес часто буває незворотнім... Взагалі, питання щодо водопостачання в Чопі варте детективного розслідування. Проте, сьогодні мова піде не про якість води, а про її вартість.
Напевне, всі знають, що централізованим постачанням води у нашому місті займається Ужгородська дистанція водопостачання Львів- ської залізниці, якій належать всі водопровідні ні комунікації. Але, мабуть, не багатьом мешканцям міста відомо, що три водонапірні башти, які гордо височіють між міським парком і стадіоном, є комунальною власністю нашого міста. І ось ці башти “закольцовані” в систему водопостачання Ужгородської дистанції водопостачання, допомагають їй забезпечувати наше місто водою. Звичайно, що в умовах Чопа, будь-які додаткові потужності подібного типу позитивно сприяють роботі системи водопостачання. І певна річ, це добре. Проте делікатність ситуації полягає в тому, що за рахунок платників за комунальні послуги, додатково утримується обслуговуючий персонал, котрий забезпечує функціонування водонапірних башт, а міський бюджет щомісячно несе немалі експлуатаційні витрати. У цій ситуації видається очевидним: раз міський бюджет несе витрати по видобутку води і подачі її споживачам - вона має бути дешевшою. Але, як виявилось у тарифі на вартість води, котру Ужгородська дистанція водопостачання продає Чопу, ці витрати не змінусо вано. Ось і виходить, що чопівчанам за воду доводиться платити двічі: перший раз на утримання штату працівників комунального підприємства «Тиса», які обслуговуютьзгадані водонапірні башти, а другий раз мешканці Чопа оплачують за воду у вигляді тарифів, діючим на території міста.
Ось тут варто пригадати один факт. Напевне, мешканці Чопа ще не забули, що в період існування Чопського ВУЖКГ (до 2006 року), за послуги централізованого водопостачання, вони платили безпосеред-ньо Ужгородській дистанції, що власне логічно і зрозуміло. Сьогодні, за ту ж саму послугу, чопівчани зобов'язані перерахо-вувати свої кошти уже на рахунки кому-нального підприємства “Тиса”, яке не має жодного відношення до централізованого постачання води у їх квартири . Виникає питання: чому відбулись подібні зміни ? А все напрочуд просто. У такий спосіб новітні Бендери із мерії та “Тиси” ховають кінці у воду, щоб не показувати народу реальну вартість тарифу на постачання води. Звісно, що діючий сьогодні тариф на централізова - не водопостачання є невиправдано завище-ний. Проте при певних умовах з цим можна було би погодитись. Наприклад, як би якість води була належною, а ритмічність її поста-чання прогнозованою. Уже не кажучи, що в цивілізованому світі існує така послуга, як централізоване забезпечення житлових бу-динків теплою водою. Але подібні блага сучасного побуту є недосяжними для чопівчан, нібито ми не живемо у центрі Європи та ще й у третьому тисячолітті.
І останнє. Нещодавно начальник управ-ління комунального господарства В.Касьян заявив, що у Чопі скоро буде свій водозабір. Нібито непогана новина. Але знову виникає ця сама проблема. Не маючи своєї власної системи водопроводів, збудовані водозабори не зможуть працювати автономно і будуть придатком Ужгородської дистанції водо-постачання. У цьому разі, питома вага фінансування із міського бюджету на водопостачання в Чопі, буде сягати до 40-50 відсотків всіх витрат необхідних для забезпечення водою житлової частини Чопа, а це значить, що тариф на питну воду має зменшитись, відповідно. Але, чи так воно буде, побачимо.
|