ЗАНЕДБАНИЙ ЧОП (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Більшість із чопівчан звикла до того, що Чоп, це площа Європейська, відремонтований залізничний вокзал, прибрана центральна частина міста, які прийнято вважати візиткою прикордонного містечка. Однак, існує ще інша частина Чопа - без прикрас і марафету, покинута на призволяще і забута владою.

Щоб зорієнтувати читачів на місцевості, зазначимо, що мова йде про найзахіднішу територію Чопа, яка з однієї сторони відмежована водозахисною дамбою, з іншої—залізничною колією Чоп-Захонь (з боку с. Соломоново), і завершується цей трикутник продовженням вулиці Чапаєва. На території цих земель розташовано міське кладовище, ще нібито там жевріє якась «фірма», що виготовляє залізобетонні конструкції. Та власне і все.

Однак так було не завжди. Старожили пригадують, що у цій частині Чопа колись йшло жваве життя. На території понад два гектари розташовувалось підсобне господарство колись потужної Чопської дистанції вантажно—розвантажувальних робіт Львівської залізниці, наступником якої сьогодні є Чопський ЄвроТЕВ. Щоб мати уявлення про згадане підприємство, слід зазначити, що там щорічно вирощували до 100-130 поросят вагою 100 кг. І все це, стверджують учасники подій, продавалось працівникам підприємства за ціною собівартості виробництва. Однак, сьогодні на цьому місці залишились одні згадки та чотири пусті напіврозвалені ферми, де знайшли притулок бродячі собаки.

У цій частині Чопа розташований також надважливий для міста об’єкт — станція очищення каналізаційних вод. В історії міста був період, коли наявні потужності очисних споруд не справлялися з переробкою продуктів життєдіяльності чопівчан. І ось тоді залізничники, які були власниками цього об’єкту, розпочали будівництво нового комплексу очисних споруд. У спорудження цього об’єкту, яке велось тривалий час, було вкладено десятки мільйонів коштів, але до проектних потужностей його так і не довели.

З часом недобудовані об’єкти випали з-під опіки забудовників та чопської влади, і деякі з них фактично перейшли в категорію вічних довгобудів. Принаймні так сьогодні стверджують в міській раді. Зрозуміло, що під впливом природного середовища будівлі почали розвалюватись, а обладнання — розкрадатись. Згодом споруди залишились порожніми, але хоча б з вікнами та дахом.

Однак, в цьому році за вказані будівлі всерйоз взялися невідомі «будівельники». Фактично зловмисники розпочали цілеспрямований демонтаж згаданих споруд. Не пропадати ж добру, адже там якісна цегла, чудові бетонні перекриття стелі. Ось і знайшлись «добродії», які вирішили пристосувати ці будматеріали з користю для себе. Цікаво, що розкрадання комунального майна відбувається серед білого дня відкрито. А взагалі чого їм критись, адже це майно нібито і нічийне, бери скільки завгодно.

В одному із попередніх номерів газета «Мій ЧОП» публікувала коротку інформацію з цього приводу, сподіваючись на відповідну реакцію зі сторони міської влади і міліції. Однак, з’ясувалось, що в Чопі ні влади, ні міліції немає. Інакше була би хоч якась реакція з їх боку.

І останнє. Місцеві можновладці бідкаються, що в Чопі немає землі, Але ж на околицях міста гектари землі, якої не торкається людська рука. Чи не привід розібратись, наприклад, з долею підсобного підприємства, колишньої Дистанції вантажно–розвантажувальних робіт, нині Чопського ЄвроТЕВ? Напевне, що так.

Однак, існує серйозна проблема: з прикрістю слід констатувати, що сьогодні в Чопі перевелись фахові господарники, які могли би знайти застосування подібним спорудам. Виявляється, що бути керівником залізничного підприємства (а інших в Чопі немає), ще не означає бути ефективним менеджером. Ось, напевне, й тому, все, що примножувалося поколіннями, сьогодні валиться та руйнується.

Мій ЧОП