Олександр КЕМЕНЯШ: " Відставка Балоги – це черговий урок, кому на минуле, кому на майбутнє "
Відставка Балоги – це черговий урок, кому на минуле, кому на майбутнє. Ющенкові, який розраховував на підтримку і втратив її тоді, коли йому найважче, партійцям – єцівцям, які вступили до „Єдиного Центру” з корисливих мотивів (я не говорю про тих, кого примусили), вийшовши заради цього із інших політичних сил, чиновникам, які завдячують своїми посадами колишньому Главі Секретаріату і тепер трясуться від страху залишитися „поза процесом”. Той, хто здатен зрадити, рано чи пізно теж буде зраджений.
Редакція газети „Місцевий час” звернулася до народного депутата від Закарпаття О. Кеменяша з проханням прокоментувати кадрові перестановки у президентському секретаріаті: „Чи є відставка з технічної посади подією державного рівня?”
Олександр Кеменяш: На мою думку, цій події приділяють забагато уваги. Можливо, не всі усвідомлюють, що Глава Секретаріата Президента - це посада не того рівня, як, скажімо, Державний Секретар у Сполучених Штатах, хоча назви посад і схожі. Ну, був у керівника держави один секретар, став інший. Сам Віктор Ющенко називав цю посаду технічною. Інша справа, що наш менталітет наділяє будь-які посади, наближені до перших осіб, владою, часом більшою, ніж влада самих перших осіб. Так було завжди – ще при царських і королівських дворах завжди існували фаворити і фаворитки, сірі кардинали, які нерідко брали саму активну участь у державних справах. Та і в нашого народу є влучні прислів’я на цю тему. Наприклад, „Не такий страшний пан, як його підпанки”. Будучи при владі, розділяючи владу зі своїми „панами”, такі люди водночас не несуть жодної відповідальності за власні вчинки.
Чесно кажучи, і в радянські часи багато чого вирішували саме секретарки: за невеличкий презент можна було розраховувати на те, що ваші документи без зволікань подадуть на підпис, вас запишуть на прийом і т.д. Відповідно, чим вища посада керівника, тим більші презенти для секретарок.
Стосовно ж Віктора Івановича можу сказати лише те, що він є добрим учнем своїх вчителів. Перебільшувати його роль у державотворенні не буду. Ну, попив крові Юлії Володимирівні та інших політикам, але явно ж не зі своєї волі, адже Президент жодного разу за час співпраці із Віктором Балогою не дозволив собі публічно його образити чи покритикувати, хоча для Уряду та Юлії Тимошенко образливих та принизливих слів не шкодував. Балогу ж, навпаки, захищав та виправдовував. Зараз багато можна говорити про те, чому Віктор Балога подав у відставку. Але це будуть лише наші з Вами припущення, адже кожна сторона завжди намагається висвітлити власні вчинки якнайвигідніше.
Відносно ж висловлювань Балоги щодо осуду кумівства і родичання, то хто, як не закарпатці, краще знає, яким чином сам Віктор Іванович впливав на кадрові призначення у області, роздаючи керівні посади своїм власним кумам, сватам, родичам, друзям і друзям друзів. Ці люди, раз отримавши владу, ніяк не бажають її віддавати, і продовжують „керувати”, навіть перебуваючи на посаді незаконно - досягши пенсійного віку, не маючи призначення, „виконуючи обов’язки”.
Звичайно, це відбувалося не лише на Закарпатті – значна частина чиновників в Україні, принаймні ті, що призначалися за ініціативою чи підтримкою Секретаріата Президента, вважають себе зобов’язаними перед Віктором Івановичем особисто. Саме цим і можна пояснити їх примусово-показовий перехід або вступ до новоствореної партії „Єдиний Центр”.
Не секрет, що значній частині української чиновницької еліти все одно, під чиїм прапором отримане крісло, у якому зручно вмостилася власна гордість, аби лиш це була партія влади. Із розвитком багатопартійності деякі місцеві чиновники вже склали колекцію із партійних квитків. Але ж навколо люди не дурні, все чудово бачать і розуміють, і у них теж є власні принципи. Є речі, якими можна поступитися заради влади, лише кожен сам визначає їх для себе.
Закарпатська влада міцно зав’язана на особі Віктора Балоги. У місцевих засобах масової інформації одразу з’явилися повідомлення на тему „як нам тепер буде погано”, бо, виявляється, саме завдяки Віктору Івановичу Закарпаття цвіте і розбудовується. І жодного слова про те, що розбудова йде за кошти Державного бюджету, яким, як би не хотілося це визнавати прихильникам Віктора Івановича, керує Кабінет Міністрів в цілому і Юлія Тимошенко зокрема.
На мою думку, Віктор Балога вирішив піти у відставку, тому що остаточно переконався у безперспективності переобрання Віктора Ющенка на другий термін.
Тому, як досвідчений політик і розумна людина, Віктор Іванович, щоб залишитися на плаву, має або знайти собі іншого „керівника” і примкнути разом із своєю політичною силою „ЄЦ” до більш реального кандидата у Президенти ( швидше за все до Яценюка чи Януковича, бо з Тимошенко стосунки „не склалися”), або сам має набрати політичну вагу, достатню для участі у президентських перегонах. Беручи до уваги досить стислі терміни, ймовірнішим є перший варіант. Щоправда, тепер кожен, до кого намагатиметься пристати Балога, знатиме, чим може закінчитися навіть найвідданіша багаторічна „дружба” з ним.
Думаю, без реальних політичних важелів Віктору Балозі важко буде розбудовувати „Єдиний Центр”. Звичайно, дуже багато питань можуть вирішити гроші. За них можна купити майже все – місце у списку, голоси виборців. Але ще існують речі, які неможливо купити ні за яку валюту – совість, почуття власної гідності.
Відставка Балоги – це черговий урок, кому на минуле, кому на майбутнє. Ющенкові, який розраховував на підтримку і втратив її тоді, коли йому найважче, партійцям – єцівцям, які вступили до „Єдиного Центру” з корисливих мотивів (я не говорю про тих, кого примусили), вийшовши заради цього із інших політичних сил, чиновникам, які завдячують своїми посадами колишньому Главі Секретаріату і тепер трясуться від страху залишитися „поза процесом”. Той, хто здатен зрадити, рано чи пізно теж буде зраджений. Я поділяю думку Президента стосовно того, що не слід робити трагедію державного рівня з події, коли один секретар змінився на іншого. Приходять та йдуть президенти і прем’єри, змінюються парламенти і уряди – це реалії життя, і воно продовжується.
"Місцевий час"
