ДОПОМОГА БІДНИМ...ЧИ ІМІТАЦІЯ ДОПОМОГИ ?(ФОТО)

17 жовтня всесвітня спільнота щорічно відзначає Міжнародний день боротьби з бідністю. У попередньому номері МЧ в статті “Кому допомагає чопська “Турбота”, мова йшла про те, що бідність у нашому місті існує, а діючі порядки стосовно матеріальної підтримки малозабезпеченої частини жителів Чопа з боку місцевих властей є неефективними.

Суть вказаної проблеми полягає в тому, що нині діюча процедура надання матеріальної допомоги із бюджетної програми “Турбота” є непрозорою і несправедливою, що визиває багато нарікань і незадоволення в середовищі малозабезпеченої частини Чопа, а тому її потрібно міняти. Але зрозуміло, що сьогоднішні економічні можливості держави неспроможні забезпечити належну матеріальну підтримку соціально-незабезпечених громадян. Який вихід? Адже, у забезпеченому Чопі, де за статистикою найвищі заробітні плати на Закарпатті, є чимала кількість людей, у котрих щоденно виникає проблема: як прохарчуватися ? Це, звичайно, страшна ситуація, яку не можна спостерігати, стоячи осторонь, а потрібно негайно і щоденно вирішувати. Проте поряд з бідністю у нашому маленькому місті процвітає розкіш, багатство, що саме по собі добре. Погано те, що заможні не хочуть бачити проблем бідних, а місцева влада не проявляє ініціативи, щоб якимось чином вплинути на цю ситуацію. Напевне, ще вчора варто було подумати над тим, як за рахунок розумної участі приватного бізнесу налагодити гуманітарну підтримку особливо малозабезпечених чопівчан. Звичайно, що до цієї благородної справи можна і необхідно підключити місцевий бюджет, адже краще підтримати бідних і хворих, аніж влаштовувати “грандіозні святкування”, що перетворюються у тотальне споювання молоді. Проте подібними гуманітарними проектами міська влада не переймається. Наприклад, взяти б хоча умови проживання, не кажучи уже про харчування, однієї з найстаріших жителів нашого міста, ветерана війни Марії Бадей…

Проблеми побутової невлаштованості цієї людини стали своєрідною естафетною палочкою для чопської влади, яка уже не один рік традиційно передається від попередньої влади наступній. Суть її полягає в тому, що на будинку по вулиці Берег, 33, в якому вона проживає, ось-ось може обвалитися покрівля. Для цього достатньо незначного навантаження: снігу чи навіть дощу.

Напевне, М.Бадей так і залишилася би на одинці з цією проблемою, як би в ситуацію не втрутився депутат міськради Іван Левкулич, на вимогу якого була створена комісія, яка підтвердила, що будівля знаходиться в аварійно-небезпечному стані. Здавалось би все зрозуміло: необхідно робити ремонт будівлі, або висиляти з неї людей, оскільки будинок зроблений з саману і справді може розвалитися. Але у керівництва мерії зовсім інша логіка. На широкий загал, місцеві керманичі ллють крокодилячі сльози, імітують турботу про стареньку, запевняють, що, нібито, власноручно годують бабусю фруктами та гарячим супом, але ніяк не хочуть виконати свій прямий обов'язок – створити безпечні умови для її проживання. Таке враження, що хтось впливовий ніби чекає, щоб ця будівля розвалилася і нарешті відкрилася можливість заволодіти чималою земельною ділянкою на якій розташований будинок. Чи не тому його так вперто не хочуть ремонтувати ? Не знаю. Але, якщо будинок, не дай Бог, дійсно розвалиться, то чопівчани мають знати, що за це потрібно “дякувати” меру, яка приклала чимало зусиль, щоб ремонту даху не відбулося. А тим часом місцеві чиновники активізувалися, правда тільки на сторінках своєї газети.